Здається ніби мирна днина,
Проте, Чорнобильська біда
Не проминула без сліда,
І гіркота пече полинна
Як відомо, аварія на енергоблоці № 4 Чорнобильської атомної електростанції сталася 26 квітня 1986 року в 01 год 23 хв. 40 с. (за московським часом) у ході проведення проектних випробувань однієї з систем забезпечення безпеки. За свідченнями очевидців, у цей час відбулося два потужні вибухи з руйнуванням частини реакторного блоку і машинного залу, на енергоблоці № 4 ЧАЕС виникла пожежа. До 15 годи того ж дня було достовірно встановлено, що реактор зруйнований, а з його розвалу в атмосферу надходить величезна кількість радіоактивних речовин (всього було викинуто близько 520 небезпечних радіонуклідів, 190 тон радіоактивних речовин). В результаті аварії сталося найсильніше радіоактивне зараження в радіусі 30 кілометрів. Вибух був настільки потужним, що забруднення у тій чи іншій мірі інтенсивності поширилося на значні ділянки території Радянського Союзу (передусім, України, Білорусії, Росії) - на площі 160 тис. кв км. Більше 400 тис. чоловік були переселені. Чорнобильська трагедія торкнулася кожного з нас. Адже якби не вона, то не було б стільки скалічених доль і хвороб. А якби не люди, які пожертвували собою, щоб ліквідувати наслідки аварії, то не було б і всіх нас. Чорнобиль був, є і буде, а тому згадувати про нього потрібно не лише раз на рік, а робити це постійно. Бо, що б там не було, але ми всі маємо пряме відношення до трагедії. І відлуння Чорнобильських дзвонів буде чути ще не одне покоління.
Ми не повинні забути героїзму пожежників, військовослужбовців, будівельників, медиків, представників усіх професій, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в
пам’яті українського народу.
Чорнобильські дзвони лунають над нами - і того відлуння вистачить ще не на одне покоління. Будемо пильними, милосердними, вдячними!
Відділ культури Віньковецької райдержадміністрації
|